Ще буквально зовсім недавно роментезі асоціювали з новим типом чтива для дівчат. Це було щось легке та доволі поверхневе. Але з того часу роментезі еволюціонував та став одним з найвпливовіших напрямів сучасної літератури. Цей жанр став приносити мільйони своїм авторам та впливає на світогляд та цінності читачів.
Роментезі – це такий собі гармонійний союз двох жанрів літератури – любовних романів та фентезі, проте з поглибленим ідеологічним удосконаленням. Сучасне роментезі обговорює не лише любовну лінію у світі фейрі, драконів чи інших міфічних істот, але й відображає гострі проблеми, питання свободи, драму та внутрішні протиріччя героїв та світу, в якому вони живуть.
Це вже не просто історія про красуню, яка чекає на принца. Це світ, де чоловік та жінка рівні. Вона – чуттєва, але сильна і войовнича, а він – мужній і водночас палкий, люблячий. Головні герої зазвичай змушені вибирати між покликом серця та громадянським обов’язком. Такі книги навчають нас як перестати боятися боротися за своє щастя, висловлювати та показувати почуття та просто перестати соромитися бути собою. Ось сім змін, які зробили цей піджанр літератури таким близьким читачам.
1. Від “втечі у фантазію” — до нового гуманізму
Спочатку, фентезі слугувало втечею від реальності. Але Сара Дж. Маас довела, що поєднання романтики та фентезі може стати способом переосмислення власного “я” та свого досвіду. Вона була однією з перших, хто створив синергію двох жанрів такою ідеальною. Її книга “Двір шипів і троянд” і досі лідирує у списках бестселерів. Головна героїня її твору, Фейра, бореться за своє місце під сонцем. Вона постає проти несправедливості та насильства, вчиться любити і пробує відродитися самостійно після травми. Її кохання лікує та допомагає боротися з несправедливістю світу.
Дагона, головна героїня роману “Лісітея. Витончені ігри” Наталі Івер, на відміну від Фейри, не просто переноситься у світ фейрі, а повертається до свого коріння. Вона – втрачений елемент, який нарешті знаходить шлях до місця, якому має належати. Новий світ дарує їй не лише випробовування, а й кохання усього життя. Ця книга – перше українське роментезі про фейрі, яке завоювало серця багатьох читачів та стало хітом буктоку.
Іншим яскравим прикладом нового гуманізму є роман “Четверте крило” Ребекки Яррос. Головна героїня твору страждає від хронічної хвороби. Але, незважаючи на свою психологічну проблему (панічні атаки), вона сильна та ніжна одночасно. Читачі полюбили її за те, що вона не здалася і залишилася собою, навіть якщо світ, здавалося б, не був призначений для таких, як вона.
Отже, роментезі – це новий крок до гуманності, якого нам так не вистачає сьогодні.
2. Жіночий досвід — нарешті не на маргінесі
Класичне фентезі належало світу чоловіків. Пам’ятаєте твори Толкіна та Мартіна? У їхніх творах жінка – залежна від обставин, тло для чоловічого начала або його відображення. Чоловік все ще був головним, і не всі жінки могли їм протистояти.
У роментезі Дженніфер Арментраут, Даніель Дженсен та Лори Рашел жінки перестали бути трофеєм для чоловіків. Вони стали рушійною силою їхнього світу. Саме такий підхід до зображення жінки у поєднанні з тонкою і водночас пристрасною лінією кохання зробили роментезі більш жіночим типом літератури.
І ні, це не новий рух фемінізму, як це колись було у фентезі, де жінка – ніколи не сприймалася як рівна, як би вона того не прагнула. У роментезі жінка – така як всі. У неї теж є свій голос та можливість бути не лише коханкою, але й богинею, шпигункою, королевою, рабинею, зрадницею і тією, яка змінює долю цілої країни. Перші риси такої героїні ми могли бачити у Мартіна, де любляча і водночас жорстока Дейнеріс хотіла змінити світ, але її зрадили та вбили, а Санса Старк стала королевою Півночі, хоча до цього вона повинна була йти за чоловіком.
У роментезі головні героїні більше не бояться кохати, бажати та йти до своєї мети. Вони чесні самі з собою, мають недоліки, але водночас і змінюють світ. До прикладу, головна героїня роману “Лісітея. Витончені ігри” Дагона попри хоробрість та гострий язик, нерідко відчуває невпевненість та показує слабкість, притаманну людській дівчині її віку. Вона не гіперболізована супергеройка, а жива й справжня, тому боїться, сумнівається й переживає.
3. Мова кохання як політика
Якщо раніше, у класичному фентезі, романтика була майже завжди на другому плані або любовні лінії були майже непомітні, то у роментезі – вони причини політичних переворотів. Тут любов – майже завжди проти правил. Головна героїня “Із крові і попелу” йде всупереч власній долі та закохується в того, хто руйнує стереотипи святості та вірності. Головні герої “Королівства мостів” – вороги, але їхнє кохання руйнує всі старі системи та порядки. Головні герої “Лісітеї. Витончені ігри” укладають угоду, однак, окрім вигоди отримують кохання.
Кохання у роментезі – це не мильна бульбашка чи казка. Це серйозна рушійна тема твору, яка відображає питання моралі, ідентичності і відповідальності. А як найкраще достукатися до серця читача, щоб донести таку ідеологію? Звичайно ж через кохання та внутрішні переживання героїв, які більше не ідеальні, майже штучні, а живі, природні, зі своїми недоліками та переконаннями.
4. Висока якість наративу — без снобізму
Якщо колись жіноче фентезі сприймалося як щось “чисто для мрійливих дівчат-підлітків”, то сьогодні такі романи вже вивчають на літературознавчих курсах. Замість звичної для нас казки, роментезі порушує важливі, іноді навіть філософські питання, що зробило даний жанр доступним і водночас глибоким.
Наприклад, Сара Маас зуміла створити систему світів зі своїми політичними альянсами та релігійними угрупуваннями, які критики називають “складними та багатогранними”. Раніше так говорили про світ Джорджа Мартіна.
І от саме така багатогранність та змістовність робить роментезі серйозним для сприймання жанром літератури, а не просто розважальною рубрикою для підлітків. І хоча багато книг даного жанру можна назвати “легкими”, їхня насиченість від цього не страждає. Легкий – не означає наївний. Легкий означає душевний, емоційний, цілющий.
5. Емоційний інтелект як нова форма сили
Основна відмінність роментезі і одночасно його сила – це емоції. Якщо раніше прояв почуттів сприймався як слабкість, то тут – це рушійна сила. Головні герої не стримують почуттів: вони плачуть, кричать, сміються, ревнують та ідуть за своїми бажаннями без почуття провини та сорому. І це їх свідомий вибір.
Хоча у головної героїні “Четвертого крила” панічні атаки, вона вирішує, що страх – це нормально, але і боротися з власними страхами попри хворобу теж нормально. Вона сильна, адже може любити навіть свого ворога, що не під силу кожному. Її емоції – це її зброя та щит.
Дагона, героїня книги “Лісітея. Витончені ігри” відрізняється глибокою емпатичністю й бажанням допомогти тим, хто у біді. Вона не боїться простягнути руку допомоги, навіть якщо сама при цьому постраждає.
Читати роментезі – наче йти в ногу з часом. Сучасний світ вимагає високого емоційного інтелекту, але не всім він доступний. У тому і полягає його сила.
6. Чому “guilty pleasure” — це пастка
Дуже багато хейтерів жанру називають роментезі “винним задоволенням”. Цим вони применшують заслуги письменниць та досвід мільйонів фанатів. Адже якщо сказати, що роментезі може стати класикою, то це буде означати визнання важливості емоційного інтелекту та жіночого світогляду. Хоча заздрісники, можна сказати, вже програли, адже у сучасних авторок роментезі вже не просто мільйони фанатів, а цілі фанклуби, подкасти, косплеї, запроси на екранізацію та навіть літературні гуртки, де обговорюють роль тілесності у сучасній прозі.
7. Новий реалізм епохи емоцій
І, нарешті, головні герої роментезі не тікають від реальності, вони її перекодовують. Сьогодні, багато хто з нас боїться висловити свої почуття та емоції. Ми терпимо біль та втому та стримуємо бажання. В той час у роментезі це все – не є нормою. Головні герої дозволяють собі говорити та відчувати все, чого забажають, без сумнівів та сорому. Це – одна з найголовніших його рис. Сучасні читачі втомилися від брехні та штучності. Вони шукають правди та чесності, до якої і самі прагнуть.
Саме тому роментезі прогнозують велике майбутнє. Ніхто не здивується, якщо ці твори будуть стояти поруч з творами класиків на книжкових полицях чи бібліотеках університетів. Ці твори сповнені не лише магії та чарівних істот, але й битв, як фізичних, так і духовних, між серцем та суспільством, між свободою та страхом.
Жанр, який створює нову культуру
Отже, ми сьогодні спостерігаємо розквіт нової літературної епохи, де роментезі – це не тільки мода, але й світ емоційного інтелекту та всеосяжного кохання, сила якого не поступається владі та магії.
З кожним днем кількість фан-клубів роментезі росте, а разом з ними народжуються і нові дискусійні клуби, теми яких пов’язані з актуальними питаннями сьогодення: фемінізмом, тілесністю, етикою та тонкою психологією. Роментезі нагадало нам про справжню цінність цього світу – почуття та їхню силу та владу.
Якщо ви фанат роментезі, а хтось вам скаже, що це – література для дівчат або ж «жіночий guilty pleasure», посміхніться у відповідь. Адже вони вже багато втратили, не читаючи твори, які дозволяють не просто втекти від буденності, але й переосмислити багато речей, в тому числі і силу почуттів.
