У живій розмовній мові часто зустрічаються вирази, які здаються знайомими, але викликають сумніви, особливо коли йдеться про їхнє написання. Один із таких висловів «зроду-віку». Його активно використовують у побуті, художній літературі, соцмережах, проте не всі знають, що він є фразеологізмом зі своїм сталим значенням і чітко визначеним правописом. У цій статті розглянуто, що означає зроду-віку, як і коли правильно його писати: разом, окремо чи через дефіс.
Що означає зроду-віку
Фразеологізм “зроду-віку” вживається тоді, коли людина хоче підкреслити повну відсутність досвіду або дії. Цей вираз означає “ніколи”, “жодного разу за все життя” й часто використовується в запереченнях: “Я зроду-віку такого не бачив”, “Він зроду-віку не спізнювався”. Така конструкція додає висловлюванню емоційності або навіть категоричності.
Оскільки оберт “зроду-віку” глибоко вкорінений у живій мові, варто розібратися, що означає зроду-віку не лише з точки зору змісту, а й граматики. Приклади вживання:
| Приклад речення | Сенс у контексті |
|---|---|
| Я зроду-віку не їв суші. | Ніколи в житті не куштував. |
| Вона зроду-віку не запізнювалась. | Завжди приходила вчасно. |
| Ми зроду-віку не були за кордоном. | Ще жодного разу не подорожували. |
Як пишемо: зроду-віку разом, окремо чи через дефіс
Згідно з чинними нормами, як пишемо "зроду-віку" – через дефіс. Це стало закріпленим стандартом, який підтримується всіма провідними словниками та "Українським правописом". Отже, правильний варіант – саме "зроду-віку", а не "з роду віку" чи "зроду віку".
Фразеологізм об’єднує два іменники, між якими немає службового слова, тому тут застосовується дефіс, як і в подібних сталих виразах: “спокон-віку”, “іздавна-давно”. Розгляньмо докладніше.
Зроду-віку правопис за офіційними джерелами
У виданнях Інституту мовознавства і в редакції правопису 2019 року чітко вказано, що правильно писати “зроду-віку” через дефіс. Це пояснюється формальною структурою фразеологізму та традицією його вживання.
Поширені помилки
- написання окремо;
- вживання без дефіса;
- сплутування з фразами “з роду”, “від віку”.
Правопис слова з роду віку: коли вживати окремо
Хоча дефісна форма вважається правильною у фразеологізмі, трапляються випадки, коли вираз “з роду віку” вживається окремо – але не в значенні заперечення, а буквально: “з певного роду”, “від народження”.
Наприклад: “Він з роду віку був мисливцем” – тут мається на увазі спадкове заняття. “Це народ з роду віку землеробів” – контекст історичний. Щоб зрозуміти, як пишемо з роду віку, важливо зважати на зміст речення.
Коли можливе написання окремо:
- буквальний сенс;
- історичний контекст;
- етнографічні описання.
У випадках фразеологізму, де сенс наближений до “ніколи”, треба дотримуватись дефісного написання, тобто “зроду-віку”.
Особливості вживання «зроду-віку» в реченнях
Вираз “зроду-віку” найчастіше виконує функцію підсилювального обставинного компонента і вживається зі словами-запереченнями, наприклад, не бачив, не чув, не робив. Він не змінюється, не відмінюється, не має варіативних форм.
Це прислівникове словосполучення можна знайти: у художній літературі, у розмовній мові; в публіцистичних текстах.
Фраза завжди стоїть перед дієсловом, з яким логічно пов’язана, і рідко переноситься в інші частини речення. Усі ці приклади ще раз підтверджують: дефісне написання – єдино правильне у звичному мовному вжитку.
Фразеологізм “зроду-віку” означає повне заперечення або категоричну відмову від чогось і вживається у значенні “ніколи”. Його правильне написання – через дефіс, як і передбачає зроду-віку правопис. У випадках буквального вживання конструкції можливе написання окремо, але це значно рідше. Щоб уникнути помилок, варто пам’ятати: як написати зроду віку правильно – залежить від контексту, але у переважній більшості випадків слід використовувати дефісну форму.
