Коли коліно раптово «протестує» після присідань або довгого забігу, рентген часто мовчить, а біль, набряк і «клацання» залишаються. МРТ колінного суглоба в Діагностичному центрі RADI дозволяє побачити те, що справді впливає на лікування: меніски, зв’язки, хрящ, сухожилля, кістковий мозок і синовіальну оболонку — без припущень і на ділі. Далі — сім найтиповіших спортивних сценаріїв: де виникає ушкодження, як це виглядає на МРТ і що, зазвичай, роблять далі.
1. «Ривок на біговій доріжці — і коліно підклинило»
Що відбувається: різкий поворот або гальмування дає навантаження на меніск, частіше медіальний, інколи зі «зміщенням фрагмента».
Як це видно на МРТ: чітка лінія розриву (поздовжній, радіальний або «ручка лійки»), реактивний випіт, інколи кіста поруч із меніском.
Що далі: якщо фрагмент блокує рух — хірург вирішує питання артроскопії; без зміщення часто працюють фізіотерапія, контроль навантажень і ін’єкційні протоколи.
2. «Після присідань важко випрямити коліно»
Що відбувається: перевантаження пателофеморального суглоба — страждає хрящ під надколінком і трекінг (хід) колінної чашечки.
МРТ: ділянки хондромаляції, набряк кісткового мозку за надколінком, інколи — латеральний «зсув» колінної чашечки.
Що далі: корекція техніки, зміцнення квадрицепса і сідниць, тимчасове обмеження глибоких присідань; хірургія — лише при виражених дефектах.
3. «Кросфіт і різкий старт — «хруснуло» усередині коліна»
Що відбувається: розрив передньої хрестоподібної зв’язки (ПХЗ) — класика при зміні напрямку або «порожньому кроці».
МРТ: переривання волокон ПХЗ, набряк кісткового мозку (часто комбінація «латеральний виросток стегна + великогомілкова кістка»), супутні ураження меніска.
Що далі: індивідуально — від реабілітації та стабілізаційних програм до пластики ПХЗ; вирішує стабільність коліна й рівень активності.
4. «Довгі забіги — біль збоку коліна»
Що відбувається: синдром клубово-великогомілкового тракту («коліно бігуна») — тертя по латеральному виростку, запалення.
МРТ: потовщення й набряк IT‑tract, інколи — бурсит, без внутрішньосуглобових розривів.
Що далі: коригувати крок, взуття, поверхні; зміцнювати стабілізатори таза; локальна фізіотерапія, міофасціальна робота, повернення об’ємів поступово.
5. «Після стрибків — різкий біль з внутрішнього боку»
Що відбувається: медіальна колатеральна зв’язка (МКЗ) тягнеться або рветься при вальгусному моменті (коліно «падає» всередину).
МРТ: потовщення, набряк або частковий/повний розрив МКЗ, інколи — кістковий забій медіальних структур.
Що далі: у більшості — ортез, відпочинок і поетапне повернення; хірургія — рідше, при комплексних ушкодженнях або нестабільності.
6. «Після гірських присідань — тупий глибокий біль і набряк»
Що відбувається: стресова травма кісткової тканини — мікротріщини, набряк кісткового мозку під зоною навантаження.
МРТ: гіперінтенсивність у кістковому мозку, іноді субхондральні мікролінії, збережений контур суглобової поверхні.
Що далі: зниження навантаження до загоєння, перерозподіл тренувального об’єму, робота над технікою і силою м’язів‑стабілізаторів.
7. «Після зали — раптово з’явилася «кулька» під коліном»
Що відбувається: кіста Бейкера — не самостійна проблема, а наслідок внутрішньосуглобового запалення чи розриву меніска.
МРТ: повідомлення кісти з суглобом, супутній синовіт або пошкодження меніска.
Що далі: лікують причину в суглобі; сама кіста часто зменшується, коли перестає «підживлюватися» випотом.
Як зрозуміти, що МРТ коліна — це вже «пора»
- Є «механіка»: блок, підклинювання, нестабільність, відчуття «просідання».
- Біль і набряк тривають, а рентген «чистий».
- Потрібне рішення: від операції до змін у тренувальній програмі — без точного діагнозу це гадання.
Кілька практичних порад, щоб не витрачати час дарма
- Сформулюйте 1–2 питання для лікаря перед скануванням: «меніск/ПХЗ цілий?», «чи є набряк кісткового мозку під колінною чашечкою?».
- Візьміть попередні знімки, перелік ліків і протипоказів; скажіть про імпланти, якщо вони є.
- Спеціальної підготовки майже не потрібно; головне — спокійно лежати 15–25 хвилин.
Чому саме МРТ колінного суглоба «знімає питання»
МРТ показує не лише «що болить», а й «чому»: чи є структурне ушкодження, наскільки воно значуще і як впливає на біомеханіку кроку, присідання або стрибка. Для спортсмена і тренера це означає персональний план: що прибрати, що додати й коли повертати інтенсивність — без затяжних «проб і помилок».
