У скарбниці української поезії яблуко займає особливе місце. Його красу, смак і користь оспівували поети різних епох, створюючи справжні шедеври лірики. Ці вірші не лише радують слух, але й нагадують про важливість цього плоду в нашому житті.
Дитячі віршики про яблука
Яблучко
Яблук повні в нас корзини –
Ми збираєм вітаміни,
Яблучний пиріг печемо,
Всіх до себе в гості звемо.
Яблуня
Яків яблука трусив,
Яків яблука носив,
А бабусенька Явдоха
Яблук всім дала потроху.
щедро яблуню хвалили,
Що на всіх вона вродила.
Яблуко
Налите сонцем,
Налите соком,
З гілки зірвалось,
Впало звисока.
– Боляче, певно?
– То вам здається. –
Лежить рум’яне в траві
Й сміється.
Д.Поникович
Яблунька
Яблунька, яблунька в нашім сапу.
Ранком до яблуньки радо іду
Пахне-квітує вже яблунька біла.
Я ж тебе, яблунько, тут посадила.
Вірші про яблука для дорослих
Одиноке яблуко
Злетіло листя, яблуко ще ні…
Воно одне на дереві лишилось
І задивилось в небеса ясні
Чи на зірки можливо задивилось?
Одне… Одне на голому гіллі,
Йому ж самому, мабуть, страшнувато…
Та ні! Ген в небі линуть журавлі,
Вони вітають яблучко крилато!
Й летять удаль — робота в них трудна,
Їм треба ще далекий шлях здолати…
А яблуко їх ждало завидна,
Воно лишилось птахів проводжати…
Самотнє яблуко
Останнє яблуко самотньо
Зависло в сірому гіллі.
Осінніх днів безповоротність
Давно вже ввірена судьбі.
Налите сонцем і жагою
Палким вогнем горить в імлі,
І, мов цілющою водою,
Спада по краплі до землі.
У цій осінній круговерті
В дарунок вічність, а чи мить:
Коли усе підвладне смерті,
Воно так сонячно горить.
Віршовані загадки про яблука
Яблучко
Мов маленький м’ячик,
Висить, а не скаче,
Рум’яне, гладеньке,
На смак солоденьке.
Яблуня
В нас дерево таке у дворі,
Фрукт цей з дитинства дають дітворі,
Корисне, доступне та дуже смачне,
Багате залізом та поживне.
Вірші про осінні яблука
Яблука
Я люблю, як буває осінню
пахне яблуками у хаті.
Он лежать вони, повні просині,
повні сонця, немов на святі;
крутобокі і вітром точені,
на весілля десь приурочені,
повисають на гільце зрубане
і самі бубонять, як бубони…
Звуться зорями і ранетами,
повні пахощів, соком гожі,
доспівали попід планетами,
і планети — на них же схожі.
Мились росами десь під тучею,
в землю падали в добрім літі,
і ставала земля пахучою,
ніби яблуко на орбіті…
Яблука
Коли йдеш збирати яблука,
які ще вчора вгризались в небо,
а тепер рум’яніють
у обіймах високої трави й
заклично виблискують
залишками хмар,
такими холодними,
що пальці обпікає і судомить
від доторку;
Коли несеш їх у подолі,
відчуваючи,як вони твердими боками
штурхають один одного;
Коли розкладаєш їх на столі,
а вони всотують в себе сонце,
так, що непомітно приходить вечір;
Коли береш в руку
цю теплу наочну
модель любові,
підносиш до щоки
і відчуваєш як звідти
по-домашньому пахне
приборканою осінню,
тоді розумієш, що живий.
Останні яблука в саду
Останні яблука в саду
ще пам’ятають осені красу,
та за короткий вечір-ніч
залишилося кілька яблук-свіч.
Висіли яблука в гіллі,
наче вони — зимові ліхтарі,
укриті із снігу шапками
над жовтими боками.
Недовго яблукам висіти,
достатньо птаству прилетіти,
уже із лісу ближнього летять,
щоб у селі поїсти пошукать.
Сіла птаха на яблуко зверху,
клює й кидає снігу верети,
аж ось і зграйка прилетіла
і яблуні засніжені обсіла.
Їм жовті яблука клювати,
може і зернята скидати,
а як весною зійде сніг,
молоді яблуньки, ростіть!
П’янкі яблука
Сонцевином пахнуть
Осінні яблука,
Кисло-солодкі
Такі ж на смак.
Голову хмелять,
Наповнюють свідомість
Запалом сонячним
Пройдешнього тепла.
Упали яблука в траву
Упали яблука в траву,
В саду блукає тихо осінь,
А мені мариться ще й досі,
Весна — якою я живу.
Цвіте там яблуневий сад
Неначе наречена — вишня,
Я спогадом живу колишнім:
Як стежку віднайти назад?
Щоб місяць зорям ворожив,
З одною поміж хмар ховався,
Ми між бузком шукали щастя,
І кожен з нас тим щастям жив.
На мить забулася, це ж — осінь,
Вже завітала у наш сад,
Душі не віриться ще й досі,
Нема весни, це — листопад.
Акровірші про яблуко
Яблоко
“Я таке, що всякий знає,
Бо на мене світ увесь
Ласо дуже поглядає”,—
Усміхнувся хтось і десь. “
Кращих, не бува від тебе,—
Одмовля чийсь голосок.
Яблочко
Яскраве, соковите та рум’яне,
Будь-якого смаку – солодке та смачне,
Літнє, осіннє й зимове буває,
Усі його люблять – дорослі й малі,
Корисне, вітамінне, поживне таке,
Одне яблуко в день – і лікар не треба!
Вірші про яблука – це не лише красиві рядки, але й глибокі роздуми про життя, природу і красу. Ці поетичні твори нагадують нам про те, що яблуко – це не просто фрукт, а символ здоров’я, багатства і єднання з природою.
Читайте вірші про яблука, насолоджуйтесь їх красою і ароматом, і нехай ці солодкі рядки наповнять ваше життя радістю та натхненням!
