У реченні кожне слово має своє значення, але не всі однаково важливі для його будови. Є слова, які ніби допомагають головним героям, роблячи розповідь яскравішою та цікавішою. Саме про ці “помічники” йтиметься далі – їх роль не завжди помітна, але дуже важлива. Розберімось, як їх впізнати й чому вони потрібні.
Що таке другорядні члени речення приклад
Другорядні члени речення – це слова або групи слів, які не входять до граматичної основи (підмета і присудка), але доповнюють її, уточнюють зміст і роблять речення більш конкретним і виразним. Вони вказують на ознаки, обставини або об’єкти, що стосуються дії або предмета.
Приклад другорядних членів речення
У реченні Маленький хлопчик швидко біжить до школи:
- Підмет: хлопчик
- Присудок: біжить
- Означення: маленький (характеризує хлопчика)
- Обставина: швидко (як саме біжить)
- Додаток: до школи (куди біжить)
Що належить до другорядних членів речення
До другорядних членів належать:
- Означення – відповідають на питання “який?”, “чий?”, “котрий?”
- Додаток – відповідають на питання “кого?”, “чого?”, “кому?”, “чому?”, “чим?”, “на кому?”
- Обставина – відповідають на питання “де?”, “коли?”, “як?”, “чому?”, “з якою метою?”
Означення
Це слово або словосполучення, що уточнює ознаку предмета, відповідає на питання який? чий? котрий? скільки? та найчастіше стосується іменника.
Воно описує якість, належність або кількість і додає до речення образності й точності.
Як відрізнити означення від додатка
Означення завжди описує предмет, його ознаку або властивість і відповідає на питання «який?», «чий?», «котрий?». Воно зазвичай є прикметником або займенником. Додаток вказує на об’єкт дії й відповідає на питання відмінків: «кого?», «чого?» і т.д.
Обставина
Це член речення, що пояснює дію, стан або ознаку, відповідає на питання як? де? коли? чому? навіщо? з якою метою? за яких умов?
Обставини передають місце, час, спосіб дії, причину чи мету та зазвичай пов’язані з дієсловами або прикметниками.
Як розпізнати обставину
Обставина позначає умови або спосіб дії: час, місце, причину, мету, спосіб тощо. Щоб її знайти, поставте питання “де?”, “коли?”, “як?”, “чому?” або “з якою метою?”
Приклад:
Вона працює в саду. – де? – в саду (обставина місця).
Він прийшов вранці. – коли? – вранці (обставина часу).
Вони говорили тихо. – як? – тихо (обставина способу дії).
Додаток
Це слово, що називає предмет, на який спрямована дія, відповідає на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чим? і т.д.).
Найчастіше додатком є іменник або займенник, пов’язаний з дієсловом.
Як визначити в реченні додаток
Щоб знайти додаток, потрібно поставити відповідне питання від присудка або від іншого слова, що позначає дію.
Приклад:
Він читає книгу. – що читає? – книгу (додаток).
Як зрозуміти, додаток це чи обставина
Щоб розрізнити додаток і обставину, треба звернути увагу на питання, які вони відповідають. Додаток відповідає на питання родового, давального, знахідного, орудного, місцевого відмінків. Обставина ж відповідає на питання: де? коли? як? куди? звідки? чому? навіщо?
Наприклад:
Він іде до школи. – “до школи” – додаток (куди?).
Він іде швидко. – “швидко” – обставина (як?).
Другорядні члени речення – це не просто додатки до головного змісту, а важливі ланки, що створюють глибину, виразність і точність мовлення. Саме вони допомагають розкрити деталі подій, ознаки предметів, способи дії, обставини часу та місця. Без них речення звучало б сухо й неповно. Щоб грамотно писати й аналізувати тексти, важливо вміти розрізняти означення, додатки та обставини, адже кожен із них виконує у мові свою, дуже конкретну роль.
